'ІМЕНИНИ' - коли гості в тягар

ілюстрація 12 з 41 для п

Ілюстрація 12 з 41 для П’єси - Антон Чехов

Коли я прочитала оповідання Чехова ‘Іменини’ вперше, мені було років тринадцять. І я щиро не розуміла, чому таке чудове свято в маєтку, з купою цікавих гостей, з обідом з дванадцяти страв, та ще й пікніком на острові, куди всі вирушили на човнах - це ж круто і захоплююче! - міг бути комусь тягарем. Я не розуміла, чому господиня, яка брала цих самих гостей, зовні посміхаючись їм, в душі тільки й бажала, щоб вони скоріше звалили. Адже свята і так мізерно мало в нашому житті, а вже тим більше зібрати таку кількість гостей і створити таку шикарну програму, маючи на все це кошти, а головне - щоб всі запрошені дійсно прийшли, а не відморозилися, як завжди, в самий останній момент, як це зазвичай буває - майже з області фантастики. Я заздрила цій господині і злилася на неї - ось дура. До самої-то мені гостей, бувало, і калачем не заманиш, дуже рідко вдавалося влаштувати справжнє свято. А тут… до неї все прийшли, а вона носом крутить. Як так то?

Але ось тепер, розмінявши четвертий десяток, я чудово розумію стан і почуття Ольги Михайлівни. Все-таки, між сприйняттям дорослого і дитини зяє величезна прірва. І тепер, коли я давно доросла, свято в тиші і спокої, на дивані перед ноутбуком для мене краще всяких тус і пригод. І гості, разом з пікніками на човнах, сноубордами і іншим шилом в дупі - мені нахрен не повипадали.

Я більше не люблю приймати гостей, і не люблю ходити в гості. Я незатишно почуваюся в чужих квартирах. Віддаю перевагу неспішні піші прогулянки по парку всяким там марафонам і нічним тусовках. Старію? Можливо. Немає вже тієї енергії, як в молодості, та й здоров’я вже не те. І нецікаві довгі порожні розмови ні про що.

І я підозрюю, що я така не одна. Багато дорослих зізнаються, що втомлюються від людей, що збіговиська та гості їм в тягар. Але, тим не менш, як і та Ольга Михайлівна, продовжують запрошувати і робити візити ‘через не хочу’ - щоб люди не образилися. А навіщо? Нікому не потрібні свята, дні народження, Різдво та інше, від чого в захват приходять тільки діти, а для дорослих - зайвий головний біль. Чому так?

На відміну від дітей, у дорослих більше свободи вибору. Але дорослі не вміють радіти. Не вміють веселитися так, як діти. Втомлюються і вантажаться. У них все є, але вони нічого вже не хочуть. У тому числі і бачити один одного.

І це сумно.



ЩЕ ПОЧИТАТИ